Було це дуже — дуже давно… Ще в ті часи, коли татарські набіги не давали спокою не тільки нашому краєві, а й всій Україні.
Безкрайніми степами татарські орди пробирались в села, міста, селища. Здобиччю брали не тільки товарами та різним крамом, а гнали в полон людей, цілі сім’ї, родини.
Тяжка це була доля. Вітер, дощ, палюче сонце — здавалось навіть природа не мала жалю до бранців.
Важко було дивитись на це видовище — бредли понуро змучені люди, на змарнілих лицях навіть не з’являлись посмішки, пекучі мозолі вкривали стомлені ноги.
Багато хто не витримував такого лиха — помирав у дорозі. Найважчий відрізок шляху пролягав саме через херсонські степи. Здавалось, стомились вже навіть татарські наглядачі.
І якось так вийшло, що невеличка група полонених відокремилась.
Спочатку вони понуро брели, бачачи перед собою лише битий шлях, а потім озирнулись і виникла шалена думка: «Наглядачі далеко! Краще смерть ніж таке життя! Тікаймо!»
Де й взялися сили — кинулись бігти. Як би ж лісок, чи балка, чи хоч кущі були. А де сховаєшся в степу? Помітили втікачів охоронці.
Напились очі люттю, засвистіли нагайки, кинулись доганяти. Ось — ось наздоженуть.
А серед втікачів дівчина була — наче нічим не примітна, та силу мала надзвичайну. Повернулась — бачить, наздоганяють.
Зняла з голови стрічку голубу, кинула на землю. Вмить на тому місці з’явилась річка степова. Затримала татарських коней, та ненадовго — знову погоня близько.
Дівчина кинула гребінець.
З’явився в тому місці лісок. Затримав на якусь часинку погоню. Втретє оглянулись втікачі — а татари ось — ось наздоженуть.
Кинула дівчина поясок. Утворилась на тому місці довга та широка балка, колючим терном заросла. Розлютились татари.
Почали терни шаблюками рубати, нагайками сікти та нічого не допомогло.
Зітхнули з полегшенням втікачі. Річковими ніжними хвилями обмили стомлені ноги, скупались. І навіть безжальне сонце стало ласкавим і ніжним…
Дуже давно це було. Та в наших краях і досі хлюпоче хвилями річка Інгулець, таємниче шелестить листям Недогірський ліс,
і тягнуться на сотні метрів балки, зарослі терном.
