Легенда про дуб
Народна легенда про старий дуб, Недогіра та пам’ять, що живе крізь покоління.
Легенди мого краю… Казки… Бувальщини… Хто їх знає найбільше? Звичайно той, хто живе найдовше і побачив на своєму віку найбільше. Іншими словами — старожили. Замислилась… А хто ж у нас старожил? Чудова думка прийшла відразу — найстаріший бронзоволітній двохсотлітній дуб.
Швиденько зібралася і пішла у ліс. Ось він могутній велетень — підійшла, притулилась, заплющила очі… Зашелестіло листя, заколихалися гілки і почулась тиха розповідь.
«На світ з’явився я на верхівці могутнього дуба, що росте на Полтавщині, в дубовому гаю і звали мене тоді жолудем. Підібрав мене селянин на ймення Недогір. Забрав у далекий путь. Настільки далекий, що довелося подорожувати і в хустині, і в кишені, і в торбинці. Кинула в землю дитяча рука, з побажанням: «На віки». Та дитяча рука ще не раз торкалась лагідно моєї кори. В літню спеку приносила води. В зимову стужу закутувала сніжком. Почали мене звати молоденьким дубком. Ріс я, а поруч з’являлось все більше і більше молодих деревець. Так з’явився цей ліс. Багато всього побачив на своєму віку — і хорошого, і поганого…
Я розповім тобі секрет!
Хочеш бути безсмертною — посади дерево. Я росту два століття. І два століття люди пам’ятають про старого Недогіра.
Хочеш пам’ять гарну мати — посади дерево. Згадай, як в народі кажуть: «Це було, коли ще дуб листя не скинув…».
Хочеш, щоб тебе добрим словом згадували — посади дерево. Прийде людина, посидить в спеку в затінку деревини і обов’язково згадає добрим словом того, хто його посадив.
Хочеш, щоб родина пам’ятала про тебе — посади дерево. Через багато років будуть приходити до нього твої діти, внуки, правнуки. Батьки їм обов’язково скажуть: «Це дерево посадив твій прадід».
Хочеш мати оберіг — посади дерево. Закінчились життєві сили, напала туга, печаль, голова заболіла — притулись до дерева, згадай минуле, поміркуй про майбутнє — і відступлять чорні думки, з’являться життєві сили…»
Розплющила очі — тиша. Тільки сніжинки шурхотять по мідному вбранню велетня — дуба. Повітря прозоре і чисте. Саме в такому народжуються легенди.
Рекомендуємо по темі
